послідній

Який завершує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій тощо; кінцевий, заключний.

Який безпосередньо передує теперішньому моменту; що був нещодавно, тільки-но.

Найнижчий за якістю, значенням, ступенем пошани; найгірший.

Остаточний, після якого не може бути інших; вищий ступінь чого-небудь.

Уживається для посилення значення слова, до якого належить; самий, справжній.

Приклади вживання

Приклад 1:
Не перший я, та й не послідній, Іду до пекла на поклон: Орфей, який уже негідний, Та що ж йому зробив Плутон; А Геркулес як увалився, То так у пеклі розходився, Що всіх чортяк порозганяв.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: прикментик (True) |