АНА́СТРОФА, и, жін.
1. Лінгв. Зміна звичайного порядку слів у реченні з метою підсилення виразності, емоційного забарвлення висловлювання; різновид інверсії. Наприклад: «Синє море грає» замість «Море синє грає».
2. Літ. Стилістична фігура, що полягає в перестановці членів речення (підмета, присудка, означення тощо) для надання тексту ритмічності, урочистості або поетичної виразності.