Словник Української Мови
Буква
1. Дипломатичний представник, який очолює місію (посольство) однієї держави в іншій; рангом нижчий за посла.
2. Той, хто наділений певним дорученням, завданням або місією; представник, вісник.
3. У релігійному контексті: пророк або проповідник, який, за віруваннями, сповідує волю Божу (наприклад, біблійні пророки); також уживається стосовно апостолів.
4. У переносному значенні: носій, втілення якихось ідей, принципів або почуттів.
Приклад 1:
Тоді посланник германських імператорів Еріх Лясота та патер папи римського дон Александро Комулео знайшли на Поділлі тридцятилітнього селянського гетьмана Северина Наливайка й за добру плату запропонували йому стати на службу до австрійського ерцгерцога Максиміліана — воювати турків. Недавній сотник особистого війська князя Василя Острозького Северин Наливайко покинув князя і в той саме час підняв на Україні повстання проти Польщі.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”