посольство

1. Дипломатичне представництво держави в іншій державі на чолі з послом, що здійснює офіційні політичні, економічні та культурні зв’язки між країнами, захищає інтереси своїх громадян і юридичних осіб.

2. Група дипломатів на чолі з послом, направлена в іншу країну для виконання певних доручень або для ведення переговорів (застаріле або спеціальне значення).

3. Приміщення або комплекс будівель, де розташоване таке дипломатичне представництво.

Приклади вживання

Приклад 1:
Дорошенко наполягав, щоб, коли козацька старшина прибуде на лівий берег, Трубецькой вирядив на цей бік своє поважне посольство. Трубецькой і це відхилив, він сказав, що поїде воєвода Бутурлін приймати присягу від козацького війська.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Се само по собі правдоподібно, бо рішено се посольство було тоді й на се ж вказує та обставина, що в посольство включено депутацію переяславської міської громади. І знов не безінтересно, що коли се українське посольство прибуло до Москви — в царськім указі з 11 березня, що уставляв церемоніял його вїзду до Москви на другий день, цар Олексій титулується «царем і в. князем всеа Русій», а в церемоніялі авдіенції сьому посольству, визначеної на день 13 березня, він прописаний своїм, так би сказати, українським титулом: «Государь, царь и вел.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Приклад 3:
Подоріж сю випередило посольство «Могучія», як його зве лїтопись (Маучі, Карпінї його зве Mauci), до Данила, коли він з Васильком були в Дороговську, по Ярославській уже битві очевидно, значить десь у вереснї меньше-більше. У Бату Данило пробув по словам лїтописця 25 днїв.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Частина мови: іменник (однина) |