поширеність

Властивість за значенням дієслів “поширювати” та “поширюватися“; стан, коли щось охоплює велику кількість когось або чогось, стає загальновідомим або займає велику територію.

Частота вживання, ступінь втрапостороненості явища, ознаки, предмета тощо серед певної сукупності або на певній території.

Приклади вживання

Приклад 1:
66), незважаючи на більшу поширеність тек- сту, це також не є можливим через значне редагування. У Софійському житії цей фрагмент взагалі відсутній, у Печерському та Унівському – сильно скорочений (див.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |