1. Застаріла назва епідемічної хвороби, що швидко поширюється серед населення; мор, епідемія, пандемія.
2. Переносно: небезпечне явище, негативна ідея, звичка тощо, що стрімко охоплює багатьох людей, широко поширюється в суспільстві.
пошесть
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Решетина — свиняча пошесть. Решта — кінець, по всьому («не моє — та й решта!»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
мар’яжна пошесть, або, може, мода на поетес? — i той запашний (i нiжний, авжеж!)
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Якась пошесть. Пiдеш у гiмназiю — матерiялiзм.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |