пошана

Приклад 1:
), саме оцей Дідовців майже надгробний тризуб, на який, крім дітлашні, котра його особливо вподобала, ніхто з дорослих не зважувався сідати (очевидно, не з пошани, — яка там пошана, коли ноги не несуть тіла? а тому, що під дорослими сідницями камінна, доти ніби зовсім гладенька брила, миттю вкривалася терновим колюччям, як це в присутності Цизя, котрого від танцювального майданчика понесло на озеро, й оповідали ті три десятипудові наяди, що молитовно зводили очі на худого, від частого надхнення густо зарослого бородою Василя Барку, який з- під завихрених брів дивився на воду, від котрої Цизя знову потягло до танцювального майданчика в безпосереднє сусідство з утризубованою камінною брилою, що про її значення Букрій і Цизьові, в якому Букрій подибав тямущого слухача, не поминув нагадати), оцей самий тризуб, споруджений на еміграційній Союзівці в Америці, далеко від України, покликаний суттєво впливати на розвиток світових подій вже хоча б тому, що інакше хіба Дідовцеві послав би сам Господь такий знак?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
От якби існувала на світі така річ, як просто пошана, якась така собі самостійна абсолютна пошана, щоб до неї не треба було людей — ото було би діло! А взагалі, краще було і не народжуватись.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”