поселянин

1. Мешканець села, селянин; сільський житель.

2. Заст. Новий поселенець, колоніст, особливо на південних українських землях.

3. Іст. У Російській імперії — представник одного з податних станів, колишній державний селянин, який володів землею за оброк або відбував панщину на казенних землях.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |