1. Дати комусь обіцянку, зобов’язати себе словом виконати, здійснити щось або поводитися певним чином.
2. Своєю обіцянкою запевнити когось у настанні, здійсненні чогось, створити певні очікування.
пообіцяти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Надто багато страждання довелось мені побачити на своєму віку: біль, рани, кров, бруд, голод, сльози, численні смерті хворих нещасних людей, за які я так часто звинувачував сам себе (може, я був надто невмілим хірургом і вони пішли з життя з моєї провини), страшна, сповнена нелюдських мук смерть моєї найдорожчої дружини Терези, яка загинула у вогні під час пожежі, нестерпні крики моєї крихітки-доньки, яка залишилась без матері і якій я не міг її замінити, ба — не міг нічого пояснити чи пообіцяти, що коли-небудь стане краще, не міг полегшити самотності цього бідолашного, відірваного від любові створіння. Ви свідок, Пасторе — я робив для неї все, що міг.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: дієслово () |