покволом

Тлумачення із “Словника української мови”* ПОКВ О ЛОМ , присл. Неквапливо , не поспішаючи , повагом , спроквола . Іде собі [ Петро ] покволом та й питає стрічного чоловіка : – А що се за весілля в нас скоїлось? ( Вовчок , І, 1955, 25); І чується в тиші покволом Немов похоронний псалом : « Безщасне житейськеє море , Негод воно повне та бур » (Стар., Поет . тв., 1958, 161); В бідне серце мов закрадається вечір покволом , Тихо в серці , і жаль мені світу , і дня мені жаль (Рильський, II, 1960, 252). Тлумачення із “Словника української мови”* П О КВІЛ див. п о квол . Тлумачення із “Словника української мови”* П О КВОЛ, П О КВІЛ , волу, ч., діал. Наруга , знущання . [ Стеха ( до Бичка ) :] І що ж би то я була за мати , щоб пхала свою дитину на поталу та на поквол людям , на глум усьому хрещеному мирові ? (Кроп., І, 1958, 446); – Нема божої правди на світі !.. Та , мабуть , і бога нема , бо якби був , то не дав би одних на посміх і поквол другим … (Крим., Вибр., 1965, 412); [ Сотник :] О, пекло , ні!.. Не дам на поквіл доні , Не попущу , щоб назнущався кат … (Стар., Вибр., 1954, 556).