1. Стосовний до похорону, призначений для нього, що супроводжує похорон або відбувається під час нього.
2. Сумний, скорботний, жалобний (за настроєм, характером).
Словник Української Мови
Буква
1. Стосовний до похорону, призначений для нього, що супроводжує похорон або відбувається під час нього.
2. Сумний, скорботний, жалобний (за настроєм, характером).
Приклад 1:
Ці рукотворні кам’яні гори, сам похоронний ритуал мали підтримувати в народі містичний страх перед фараоном, підкреслювати ту соціальну прірву, яка лежала між ним і простим людом, одним словом — служити опорою тиранії та деспотизму. Існує думка, що фараонам потрібні були не так самі піраміди, як процес їхнього будівництва, який сприяв подоланню місцевого сепаратизму і консолідації суспільства.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
На Чорномор’ї на сей похоронний тип осідає з часом новий похоронний обряд — обсипування чи обмазування небіжчика червоною фарбою. Осідає він на попередній тип так легко, що ледве чи можна думати про якийсь перелом колонізаційний; на цілій простороні, яку обіймає сей новий обряд — в кождім разі ні.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”