покритка

1. Технічний термін для позначення верхнього шару, матеріалу або конструкції, що наноситься, настилається або встановлюється на поверхню для захисту, вирівнювання, ізоляції або декоративного оздоблення (наприклад: покриття дороги, покриття підлоги, покриття даху, лакозбарвлювальне покриття).

2. У текстильній промисловості — тканина, що використовується для оббивки, обтягування меблів або для пошиття чохлів (наприклад: меблева покритка, покритка для матраца).

3. У ботаніці — загальна назва для чашечки або обгортки, що охоплює суцвіття або його частину у деяких рослин, зокрема у представників родини ароїдних.

4. Застаріла назва жіночого головного убору, хустки або покривала на голову.

Приклади вживання

Приклад 1:
То покритка попідтинню З байстрям шкандибає, Батько й одцурались Й чужі не приймають! Старці навіть цураються!!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Частина мови: іменник (однина) |