Словник Української Мови
Буква
1. (заст., поет.) Покінчити з життям, убити, знищити; заподіяти смерть.
2. (перен., рідк.) Повністю подолати, знищити, ліквідувати щось (наприклад, проблему, перешкоду).
Приклад 1: Алеж як почнуть там шарпатися, то мабуть ми встигнемо поконати зі скуки!.. — Тисяча мух і дві сотні риб! — Тютюнник Григорій, “Вир”
