Древослів

Словник Української Мови

покінчити

Буква

1. Закінчити, завершити щось, довести до кінця; припинити.

2. Позбутися життя навмисно, накласти на себе руки; вчинити самогубство.

3. (з ким, чим або з чим) Розправитися, припинити існування когось або чогось; знищити.

Приклади вживання слова

покінчити

Приклад 1:
Я задумав покінчити з усім цим у доволі традиційний спосіб, однак чутлива в усьому, що стосується моїх настроїв і намірів, Алекс устигла ножи­ цями перетяти шнурок, на якому я щойно почав гойдатися, намацуючи носаком звабливе ніщо порожнечі. Діялося це в тому ж таки театрі «Ля Феніче», на одному з балконів четвер­ того ярусу.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

More posts