покірливість

1. Властивість за значенням прикметникапокірливий“; стан, поведінка або ставлення, що характеризуються слухняністю, безвідмовним підпорядкуванням волі, наказам або обставинам, часто з відтінком смиренності або покори.

2. Схильність до покірності, поступливості; відсутність внутрішнього спротиву, бунтарства.

Приклади вживання

Приклад 1:
Резиґнація — цілковита покірливість долі, (само)зречення («вона, як бідна милосердна сестра, з сумом і резиґнацією хоч чим-тим хотіла помогти нещасливим раненим»). Рейвах — галас, гармидер.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |