похорони

1. Обряд прощання та відправлення померлого в останню путь, що включає церемонію, перевезення тіла до місця спочинку та саме закопування в землю або інше способи вшанування праху (кремацію).

2. Переносно: закінчення, остаточне зникнення, «смерть» чогось (ідей, явищ, інституцій).

Приклади вживання

Приклад 1:
Єгиптяни влаштовували своїм царям фантастично багаті похорони, нерідко з людськими жертвоприношеннями. В гробницю клали неймовірно велику кількість всіляких речей, потрібних у вічному посмертному житті.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
Археологічні досліди відкривають перед нами від поріччя Стиру до поріччя Сули й Десни подібні, лише з другорядними відмінами, похорони обложених деревом або в дерев’яні гроби положених небіжчиків; з другого боку, вповні аналогічні з сіверянськими могилами похорони палених небіжчиків сконстатовані недавно в поріччі Случі. В’ятицькі ж похорони значно відріжняються від сіверянських.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Приклад 3:
В’ятицькі ж похорони значно відріжняються від сіверянських. Зрештою, воно й a priori[16] не дуже правдоподібно, аби середньоруське чи великоруське плем’я так облило полудневу групу, як те собі представляє ак[адемік] Шахматов.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Частина мови: іменник (однина) |