1. Мати певне походження, корені або зв’язок з кимось, чимось; бути пов’язаним родоводом.
2. (У пасивній конструкції “походжати від”) Бути результатом розвитку, виникнути з чогось, мати своїм джерелом щось.
3. (Рідко) Ходити деякий час, похаживати.
походжати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
По нашому хохлацьку строю Не будеш цапом, ні козою, А вже запевне, що волом: І будеш в плузі походжати, До броваря дрова таскати, А може, підеш бовкуном. Лях цвенькати уже не буде, Загубить чуйку і жупан, І «не позвалям» там забуде, А заблеє так, як баран.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
«Вийду я на гору походжати…» Вийду я на гору походжати, вийду собі свистати, вийду ватагу скликати: — Тра’ мури високі брати, тра’ грізне військо розганяти, тра’ одежі зривати, щоб солодке яблуко куштувати, бо пішли вже отари попасом і пішли коники ступою, та й пішли яструби перевальцем. СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Цикл 1.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”
Частина мови: дієслово () |