Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «показати»; демонстрування, пред’явлення чого-небудь для огляду.
2. Відомості, дані, що висловлюються, повідомляються кимсь (особливо у суді, слідчим органам) і засвідчують певні факти або обставини.
3. Відомості, цифрові дані, що відображаються приладами, індикаторами (наприклад, показники лічильника, термометра).
4. Рекомендація, порада щодо застосування чогось, порядку дій (наприклад, медичні показання).
Приклад 1:
З протоколу допиту Миколи Зерова: Драй-Хмара в літературознавчих роботах був націоналістом, чужим для завдань класового пояснення фактів, консервативним у своїй методології, характеризуючи українських письменників як носіїв національного духу, був одним з найконсервативніших ідейно-психологічним, внутрішньо стійким представником українського націоналізму… З протоколу допиту Павла Филиповича: Драй-Хмара нам усім був добре відомий як український націоналіст і своїми історико-літературознавчими статтями, і віршами, зайняв досить вагоме місце в націоналістичних колах…» Уявіть собі: • стан того ж таки Филиповича, який, дивлячись в очі другу, змушений повторювати показання проти нього; • стан самого Драй-Хмари, який, входячи в положення Филиповича, не міг ні засуджувати свого товариша, ні висловлювати йому свої співчуття… Драй-Хмара був одним-єдиним серед заарештованих, хто, незважаючи на тортури, не визнав себе винним і не давав показів на своїх товаришів. Викликали до військового прокурора дружину Драй-Хмари.
— Самчук Улас, “Марія”