Значення
-
Інструментальний музичний твір епохи бароко (XVII–XVIII ст.), призначений для виконання трьома голосами (два верхні солюючі та один басовий) з супроводом генерал-басу (як правило, клавесина або органа), що фактично утворює чотириголосну фактуру.
-
Ансамбль із трьох виконавців (зазвичай два мелодичні інструменти та бас-континуо), що виконує такі твори.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. тріо-соната, р. тріо-сонати, д. тріо-сонаті, з. тріо-сонату, о. тріо-сонатою, м. тріо-сонаті, к. тріо-сонато