покарлюченість

1. Властивість за значенням прикметникапокарлючений“; стан, коли щось є покарлюченим, тобто має багато викривлень, звивин, горбків або вузлів; кривизна, звивистість, горбистість.

2. Переносно: складність, заплутаність, нелінійність (наприклад, думок, життєвого шляху, сюжету).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |