Древослів

Словник Української Мови

погуркотати

[poɦurkotɑtɪ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Видати короткий, негучний гуркіт, дзюрчання або бурчання (переважно про рідину, що переливається в посудині).

  2. Перен., розм. Невиразно, тихо або неохоче щось промовити, пробурчати.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. погуркотати, р. погуркотатів, д. погуркотатам, з. погуркотати, о. погуркотатами, м. погуркотатах, к. погуркотати

Більше записів