погудка

1. Рідкісна назва для невеликого селища або хутора, що походить від слова “гудити” у значенні “гудіти, шуміти” (можливо, через характерні звуки вітру, води або комах у місцевості).

2. Власна назва колишнього села в Україні (нині не існує або включене до іншого населеного пункту), що історично вживалася переважно на Волині.

Приклади вживання

Приклад 1:
А послі баче, що не шутка, Абсест сказав, яка погудка, Проворно скочивши, здригнувсь: – Хто, як, Дарес? Ну, стійте, наші!
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |