НАВАНТА́ГА, и, жін.
1. Те саме, що наванта́ження 1; дія за значенням навантажити, навантажувати. Здійснити навантагу зерна на баржу.
2. спец. Те саме, що наванта́ження 2; величина, міра чого-небудь, що припадає на одиницю площі, об’єму, довжини тощо. Допустима навантага на вісь вагона. Вітрова навантага на конструкцію.
3. перен., рідко. Те саме, що наванта́ження 3; обов’язки, робота, які хтось виконує додатково до основної діяльності. Мати велику громадську навантагу.