подзюбаний
[podzjubɑnɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ПОДЗ Ю БАНИЙ , а, е, рідко. Дієпр. пас . мин . ч. до подз ю б а ти 3. Новий учитель ,.. хлопець з добродушним трохи подзюбаним обличчям , вподобався людям ( Вас ., І, 1959, 135).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. подзюбаний, р. подзюбаного, д. подзюбаному, з. подзюбаного, о. подзюбаним, м. подзюбанім