Словник Української Мови
Буква
1. Релігійно-моральна практика, пов’язана з аскетичним способом життя, духовними вправами та самовідданим служінням Богові або високій ідеї, характерна для подвижників (особливо в християнстві).
2. (Переносне значення) Самовіддана, повна труднощів і самопожертви діяльність на користь суспільства, науки, мистецтва тощо; служіння справі.
Приклад 1:
Не випадково індійці вважали, шо подвижництво наділяє кожного особливою мудрістю й магічною силою, а в їхній міфології аскетами ставали навіть демони — щоб бути сильнішими й мудрішими за богів . Містичні ідеї подвижництва на- Джайнізм були класичної довершеності в джайністському віровченні, яке вважають перехідним містком від веданти до буддизму.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”