Значення
-
Релігійно-моральна практика, пов’язана з аскетичним способом життя, духовними вправами та самовідданим служінням Богові або високій ідеї, характерна для подвижників (особливо в християнстві).
-
(Переносне значення) Самовіддана, повна труднощів і самопожертви діяльність на користь суспільства, науки, мистецтва тощо; служіння справі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. подвижництво, р. подвижництва, д. подвижництву, з. подвижництво, о. подвижництвом, м. подвижництві, к. подвижництво