Словник Української Мови
Буква
1. (в архітектурі) горизонтальна або похила плита, що виступає зі стіни та слугує опорою для колони, пілястри, статуї або іншого архітектурного елемента; також — нижня частина підстави колони.
2. (у техніці) пластина, плита або інша конструкція, призначена для розміщення, кріплення або опори чого-небудь (наприклад, приладу, деталі, вузла).
Приклад 1:
Після перевірки за старими інвентарними книгами виявився брак деяких експонатів (це не дивно, якщо врахувати факт евакуації музею і всі пов’язані з цим пертурбації), і Ірина Михайлівна подала на мою матір позов до суду, в якому вимагала матеріального відшкодування за «вкрадені» матеріали на суму, абсолютно нереальну з огляду на наші мізерні статки. Треба віддати судові належне, там швидко в усьому розібралися і навіть не довели справу до судового розгляду.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Подала, подала рушники! От тобi й Степан.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”