1. Той, хто почитає, шанує когось або щось; прихильник, шанувальник.
2. Той, хто захоплено вивчає, досліджує чи популяризує творчість, ідеї чи діяльність певної особи; адепт, послідовник.
почитатель
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Добрый сын при восходящей внутрь себе предводительствующей зарѣ, помалу-малу узнав себе, со временем здѣлался наследником высокаго отеческаго мира, возгнѣздившись на храмѣ нетлѣнной истины как почитатель родителей. Зміене-навистный бусел, исполнив как отцовское, так и пророчество, сокрываемое тайно образном голубом, среде морских волн на камени стоящем с сею подписью: «На твердости почиваю».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: t.d. (True) |