Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «побити»; завдання ударів, заподіяння побоїв комусь.
2. Розгром, нищення, знищення кого-небудь або чого-небудь у бою, сутичці.
3. Розм. Суворе покарання, розправа над ким-небудь.
4. Розм. Перемога у грі, змаганні, суперечці; розбиття.
Приклад 1:
У полі ж і далі чинилося страшне побиття козаків, ще більше їх тягли в полон. А москалі тюкали, свистіли, реготіли, пританцьовували, підстрибували, шаленіли, тицяли в поле пальцями, дехто повистрибував на вози й танцював там, показуючи один одному на найтрагічніші, на їхній погляд найсмішніші, сценки з полону і загибелі козаків.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
– побиття сорока буковими палицями. 27 Vorbiti romaneste!
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”