побудовник

1. Той, хто займається побудовою, будівництвом; будівничий, будівельник.

2. Засновник, творець, фундатор чого-небудь (наприклад, держави, вчення, школи).

3. (Капіталізована форма, зазвичай у множині: Побудовники) Назва однієї з течій в українському національно-визвольному русі початку XX століття, що виступала за створення незалежної української держави шляхом організації власних збройних сил та повстанської боротьби.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |