Невручення, -я, с. Дія або стан за значенням не вручити; неможливість або відсутність факту передачі чого-небудь (документа, листа, повістки, поштового відправлення тощо) безпосередньо адресатові.
невручення
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |