1. Властивість або якість людини, що проявляється в схильності до поблажок, до вибачливого, несуворого ставлення до когось або чогось; вибачливість, несуворість.
2. Дія або вчинок, що виражає таке ставлення; поблажка, поступка.
поблажливість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
В управителя в очах — панська поблажливість, а в людей — сум і гнів… Раз я пішов на подвір’я нашого сусіди. Його син, уже парубок, гарно ставився до мене, і я з ним по-дитячому дружив.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |