поблажка

[poblɑʒkɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “поблажати”; надання комусь переваг, послаблення вимог або покарання, часто з поблажливістю або милосердям.

  2. Перевага, полегшення, послаблення правил або вимог, яке надається комусь; привілейоване ставлення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. поблажка, р. поблажки, д. поблажці, з. поблажку, о. поблажкою, м. поблажці, к. поблажко

Більше записів