1. (розм.) Швидко йти, бігти; поспішати, поквапитися.
2. (перен., розм.) Швидко їхати, рухатися (про транспортний засіб).
побекати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (розм.) Швидко йти, бігти; поспішати, поквапитися.
2. (перен., розм.) Швидко їхати, рухатися (про транспортний засіб).
Відсутні