1. (прислівник) Так, як властиво змовникам; у спосіб, що свідчить про таємну змову або змовницькі наміри.
2. (прислівник) Утаємничено, потаємно, з обережністю, щоб не бути поміченим або розкритим (часто з відтінком підозрілості або нечесності).
по-змовницьки
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А як розмова взагалі урвалася й Андрій умостився біля «параші» та сидів собі мовчки, самозаглибившись, Охріменко присунувся до нього щільно, подивився йому в очі якось по-змовницьки, тоді повів своїми пукатими баньками нишком на аматора аеродромів, а тоді знову підвів їх на Андрія, викотив ураз ті налиті кров’ю баньки несамовито. аж вдавалося, що вони нагло випадуть на підлогу, крутнув ними, як бугай, і зарипів зубами, а жменю склав у кулак і так стиснув, що пальці аж побіліли й залускотіли… Це була суцільна, сліпа, невисловлена й безрозсудна злоба.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: t.d. () |