Словник Української Мови
Буква
1. (геологія) Мінерал, гідроксид свинцю (PbO₂·H₂O), що зустрічається у вигляді землястих мас або нальотів темно-коричневого кольору; природний діоксид свинцю.
2. (хімія, технічна назва) Діоксид свинцю, PbO₂; важка кристалічна речовина темно-коричневого кольору, що використовується у виробництві акумуляторів, як окисник та для інших технічних цілей.
Приклад 1:
Латинізованими є і відповідні їм назви аніонів (арсеніт, арсенат, манганіт, манганат, перманганат, куприт, купрат, станіт, станат, плюмбіт, плюм бат, аргентат, аурат та ін. ), комплексних катіонів (арсаніл, арсоній, перманганіл тощо), технічних виробів (феросиліцій, силікатне скло), п рофесійних хвороб (бериліоз, си лікоз), а також хімічних реакцій (нітрування, сульфування, демеркуризація тощо).
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”