Словник Української Мови
Буква
Скляна або пластикова посудина з вузькою шийкою, зазвичай з закриваючим пристроєм (пробкою, кришкою тощо), призначена для зберігання та розливання рідин (води, напоїв, олії, ліків тощо).
Міра об’єму рідини, що дорівнює кількості, яка вміщується в одну стандартну пляшку (зазвичай 0,5 або 0,7 літра).
Розмовна назва для скляної тари з алкогольним напоєм, а також про саму цю кількість напою.
Приклад 1:
Насмажено гори свіжої хрумкої риби, наварено відро юшки, та й пляшка загадково поблискує з-під куща. Всі у парадній формі: жінки в найкращих купальниках, а в чоловіків крім плавок ще й краватки-«метелики» з паперу, приклеєні до тіла клеєм
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
У одного пасажира була пляшка горілки й пляшка вина — німці довгенько допитувались та облизувались, але віддали. У Львові авто зупинилось під оперовим театром, звідти трамваєм доїхав я до квартири Гординських.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 3:
Пляшка вина, добрий ростбіф і пікантна проститутка — от вся ваша краса. C’est ça, monsieur[10].
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”