групований

1. Який утворює групу або групи, об’єднаний за певною ознакою; сконцентрований у групи.

2. У військовій справі: зведений у групу для виконання спільного завдання (про бойову техніку, підрозділи тощо).

3. У техніці та промисловості: зібраний із окремих однорідних елементів у єдиний вузол або блок.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |