плеврокарпічний

1. (у ботаніці, про мохи) такий, що має плеврокарпний тип будови, коли архегонії (органи статевого розмноження) та спорангії утворюються не на верхівці головного пагона, а на бічних гілочках.

2. (у ботаніці, про мохи) такий, що росте вшир, утворюючи килимки або дернинки завдяки бічним органам розмноження та розгалуженому, повзучому або сланому стеблу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |