1. Рідкісне діалектне позначення довгої, зв’язки хмизу або соломи для покрівлі, плетіння тощо; те саме, що плетениця або плетюх.
2. У переносному значенні — про довгу, нудну розповідь, базікання або про людину, яка багато і марно говорить.
плетюга
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |