Значення
-
Народна назва рослини вербозілля звичайного (Lythrum salicaria), багаторічної трав’янистої рослини родини дербенникових, що росте на вологих місцях і має суцвіття у вигляді довгого пурпурового колоса; у народних повір’ях вважалася оберегом від нечистої сили.
-
Заст. або діал. Пристрій у вигляді жолоба або трубки для відведення води з даху; водостічна труба, ринва.
-
Діал. Місце, де вода стікає або капає, наприклад, зі стріхи; підтік.
-
Діал. Про людину, яка багато плаче, плаксу; також переносно — про дощову хмарну погоду.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. плакуни, р. плакуна, д. плакунові, з. плакуна, о. плакуном, м. плакуні, к. плакуне
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘плакун’ походить від дієслова ‘плакати’. У ботаніці так називають рослини, які нібито ‘плачуть’: наприклад, плакун-траву (Lythrum) або плакун вузьколистий (Epilobium angustifolium). За народним повір’ям, корінь цієї трави, зібраний в Іванову ніч, змушує плакати бісів і відьом. Також існує назва ‘плаксун’ для гортензії, на листках якої перед дощем з’являються краплі води. Етимологічно слово пов’язане з праслов’янським коренем *plak-, що означав ‘ударяти, бити’, а пізніше розвинув значення ‘плакати’ (від звичаю бити себе в груди в розпачі).