1. (у лінгвістиці) такий, що стосується плагального наголосу, тобто наголосу, який падає на попередній склад відносно того, що мав би наголос у вихідній формі слова.
2. (у музиці) такий, що стосується плагального обороту або плагального кадансу, де домінантовий акорд розв’язується не в тоніку, а в субдомінанту, що створює ефект м’якості та неповної завершеності.