Словник Української Мови
Буква
1. Випуклість, опуклість на спині людини або на хребті тварини, що утворюється через деформацію хребта або кісток грудної клітини.
2. Округла височина, невеликий пагорб, курган або підвищення на поверхні землі.
3. Випуклість, опукле піднесення на поверхні чого-небудь (наприклад, на тканині, металі).
4. (у переносному значенні) Важкий тягар, обуза, велике горе або турбота.
Приклад 1:
От опшіквсь па невеличкім горбку по той бік місточка; став, обернувся лицем до його; глянув на рудку, перевів погляд на крайнє жито. “Отже тут кращі хліба, ніж під селом,- подумав сам собі,- тут, мабуть, сильніший дощ пройшов…” Знов повернувся і рушив далі.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Горб К.М., Олексієнко О. Ю. Аналіз митного забезпечення прикордонних територій України//Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах: Матеріали ІV Міжн.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 3:
Покажеш ще й горб… Цiлий вiк з тебе луску шкребли, а ти, воле, у плузi йди! Наша доля така — робiм i грудьми, та не будемо людьми.
— Самчук Улас, “Марія”