пху

Тлумачення із “Словника української мови”* ПХУ , виг. 1. Звуконаслідування , що означає звук при плюванні . – Пху ! – аж плюнув з серця запорожець (П. Куліш , Вибр., 1969, 132); [Пронашка:] Пху !.. Гіркота ж яка (Мик., І, 1957, 224). 2. Уживається при вираженні зневаги , презирства , досади , обурення і т. ін. – Такого батька син – і пішов дубка красти ! Пху !.. (Хотк., І, 1966, 83); – Терентій !!! – Пху , господи … Ну , що ? Ну , Терентій ! – Помовч … ( Довж ., І, 1958, 410). 3. розм. Уживається як присудок за знач. плюв а ти . Я спересердя – пху їй у вічі ! (Н.- Лев ., II, 1956, 16).