Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Поет, творчий діяч у галузі поезії; часто з відтінком високого, сакрального ставлення до поетичної творчості.
2. (перен., книжн.) Автор, творець чого-небудь, що викликає асоціації з поетичною творчістю (наприклад, піїт свободи, піїт правди).
Приклад 1:
26.01.1931 Потьомкінські селища (Аnno D. 1787) «Сонця виходять із своїх орбіт, Щоб нас огріти у благій гостині!» — Так промовляли Другій Катерині Облесні проповідник і піїт. Та посміхався царський фаворит, Галеру ведучи по хвилі синій, Де на підвалини новій твердині Мав степовий прослатися граніт.
— Зеров Микола, “Камена”