1. Релігійний рух у протестантизмі, що виник у Німеччині в XVII–XVIII століттях, наголошував на особистому благочесті, індивідуальному духовному досвіді, строгій моралі та активній благодійності, протиставляючи це формальній обрядовості та догматичній сухості.
2. (у розширеному значенні) Надмірна, часто показна, релігійність або благочестя, що виражається в строгому дотриманні зовнішніх форм віровчення та обрядів.