Значення
-
Релігійний рух у протестантизмі, що виник у Німеччині в XVII–XVIII століттях, наголошував на особистому благочесті, індивідуальному духовному досвіді, строгій моралі та активній благодійності, протиставляючи це формальній обрядовості та догматичній сухості.
-
(у розширеному значенні) Надмірна, часто показна, релігійність або благочестя, що виражається в строгому дотриманні зовнішніх форм віровчення та обрядів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пієтизм, р. пієтизму, д. пієтизмові, з. пієтизм, о. пієтизмом, м. пієтизмі, к. пієтизме
Походження слова (Етимологія)
Слово «пієтизм» походить від німецького «Pietät» (благоговіння, шанобливість), яке, своєю чергою, походить від латинського «pietas» (побожність, благочестя, відданість). Латинське «pietas» пов’язане з прикметником «pius» (побожний, благочестивий, справедливий, відданий, чистий, бездоганний). Спочатку термін «пієтизм» позначав релігійний рух у протестантизмі, що наголошував на особистому благочесті, а згодом набув ширшого значення — як шанобливе ставлення до когось або чогось.