1. (від лат. pietas — побожність) Пов’язаний із пієтизмом, що стосується пієтизму — релігійно-моральної течії в протестантизмі XVII–XVIII ст., яка наголошувала на особистій побожності, строгій моралі та почуттях віруючого, а не на формальній обрядовості.
2. Характерний для пієтизму або його послідовників; що виражає ідеї пієтизму.
3. (у переносному значенні) Надмірно побожний, що демонструє або виражає показну, часто сентиментальну релігійність.