1. Повага, шанобливе ставлення до когось або чогось, що викликає благоговіння; пошана.
2. У релігійному контексті — благоговійний страх, побожність, глибока відданість Богові або святиням.
пієтет
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Мені завжди було якось незручно — через колосальний пієтет — нав’язувати йому своє товариство, і по-справжньому, в неформальній обстановці, ми спілкувалися тільки раз у його номері в готелі «Хрещатик» в останній приїзд Шевельова до Києва. А інтелектуальні зустрічі з його доробком, які мали і мають величезне, екзистенційне значення для мене як людини й літературознавця, не припиняються, тривають далі — праця над виданням тритомника його творів, «Портрети українських мовознавців», фундаментальні й емоційні спогади Корогодського про Шевельова і спогади його самого «Я — мене — мені…».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |