піримідин

[pirɪmidɪn] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Гетероциклічна органічна сполука, похідна діазину, що є однією з азотистих основ у складі нуклеотидів ДНК і РНК (цитозин, тимін, урацил).

  2. Будь-яка похідна цієї сполуки, що грає важливу роль у біохімічних процесах живого організму.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. піримідин, р. піримідину, д. піримідинові, з. піримідин, о. піримідином, м. піримідині, к. піримідине

Більше записів