Словник Української Мови
Буква
1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути похмурим; темрява, неясність, відсутність світла (про погоду, час доби, місцевість).
2. Переносно: стан психічного занепаду, смутку, важких, невеселих думок; сум, меланхолія, песимістичний настрій.
3. У переносному значенні: важка, гнітюча атмосфера в суспільстві, колективі тощо; загальне відчуття безнадії або пригніченості.
Приклад 1:
Тим більше похмурість і схильність все ганити є чимсь чужим дружбі і товариським відносинам, Хто ж, доброзичливо до нас ставлячись, вільно і рішуче, не відгукнеться з похвалою на те, що гідне похвали? Від цієї людини ми легко зносимо і приймаємо & осуд,, вважаючи, що той, хто вільно висловлює похвалу, висловлює осуд, лише під, тягарем необхідності».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”