Значення
-
Священнослужитель у православній та греко-католицькій церквах; священник, ієрей.
-
Розм. Про будь-якого християнського священнослужителя.
-
Перен., зневажл. Про людину, яка поводиться наче священнослужитель, вдає з себе мораліста або читає повчальні нотації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. піп, р. попа, д. попові, з. попа, о. попом, м. попі, к. попе
Походження слова (Етимологія)
Слово «піп» походить від праслов’янського *popъ, що означало «проповідник, духовна особа, священик». Воно, ймовірно, було запозичене з давньоверхньонімецької мови (давн.-в-нім. pfaffo), яке, у свою чергу, походить від народнолатинського *papa, утвореного від грецького παπᾶς (папас) — «молодший священик». Це слово пов’язане з грецьким πάππας (паппас), що означає «(римський) папа». Таким чином, «піп» — це запозичення, яке пройшло довгий шлях через різні мови, перш ніж потрапити в українську.